УМОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Учнівське самоврядування як сукупність форм дитячої самоорганізації та спільної діяльності за інтересами неможливе без відповідних дій з бокупедагогів та керівництва школи. Навіть якщо мова йде про найвищий ступіньучасті – самостійну дитячу ініціативу – діяльність школи має бути організована таким чином, щоб нагороджена ініціатива, яка має форму ідей та прагнень, спроб діяти, розвивлась, а не пригнічувалась шкільниммікросоціумом. Більше того, принципи внутрішнього шкільного устрою мають не тільки дбати про підтримку і розвиток виявленої учнівської ініціативи, а передусім створювати атмосферу, в якій би культивувалась дитяча активність. В колективі навчального закладу з давніми традиціями молодіжної участі, з високим рівнем демократичності і партнерства у взаєминах між вчителями та учнями та відповідною політикоюкерівництва інтенсивність участі очевидно буде більшою аніж там, де активність у позанавчальній діяльності не заохочується, а спроби неформальної самоорганізації ігноруються чи навіть сприймаються як негативне явище.
Аналізуючи минулий і сучасний досвід організації учнівького самоврядування, визначаємо ряд провідних умов і принципів, які сприяють активізації молодіжної участі в умовах школи.
ПАРТНЕРСТВО
Одним з базових принципів спільної з школярами діяльності в рамках управління шкільним життям, організації дозвілля чи просто проведення певних заходів є партнерське ставлення та відповідний тип спілкування, виконання спільних дій. Формування партнерських взаємин на рівні «педагог-учень» чи «педагог-директор(завуч)» або ж навіть «учень –директор(завуч)» не слід асоціювати з втратою взаємоповаги та встановленням панібратського ставлення. Скоріше навпаки: рівень ззаємної поваги тапорозуміння значно підвищується, зникає формалізм у взаєминах,підвищується адекватність у сприйманні поставлених спільних завдань та один одного, долаються основні комунікативні бар’єри. Вийти на рівень партнерства у спілкуванні і діяльності можливо передусім через самовиховання і педагогів, і учнів, і керівників школи, адже вимагає від партнерів високої рефлексії, усвідомлення цінності спільної діяльності та важливості спільних цілей.
РОБОТА З АКТИВОМ
У безпосередню діяльність щодо організації учнівського самоврядування включається передусім той сектор шкільної громадськості, який прийнято називати активом. На думку Харламова І.Ф. наявність працездатного та дієвого активу є суттєвим фактором організації учнівського самоврядування колективу, його деммократизації. До складу активу входять передусім учні, які виконують ті чи інші суспільні доручення (члени учкомів, шкільних парламентів, редколегій шкільних газет, старости класів, члени громадських організацій, що діють в школі, гуртків, творчих об’єднань тощо). Ключовими характеристиками активу є динамічна структура (змінюваність) та спадкоємність.
Специфічні напрямки організаційно-виховної роботи з активом:
- виховні дії, спрямовані на усвідомлення учнями власних обов’язків, функцій та завданя колективу (інструктаж, конкретизація завдань, доручення, колективні обговорення, ундивідуальні бесіди, повсякденне спілкування);
- Надання повсякденної практичної допомоги в роботі, організація обміну досвіджо роботи;
- Контроль і спостереження за роботою активу, критика результатів, створення ситуацій, в яких учні можуть презентувати результати своєї роботи;
- Організація самостійного планування, самостійного аналізу результатів, заохочення учнівської ініціативи;
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ КОЛЕКТИВУ ЧЕРЕЗ ФОРМУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВ
Особливе значення у справі шкільного самоврядування має формування перспектив цілей учасників. Саме таким чином, на думку педагогів і психологів, забезпечується розвиток і укріплення учнівського колективу. Розвиток участі залежить передусім від змістовності і динаміки діяльності учнівського колективу та загальношкільного колективу. А.С.Макаренко свого часу сформулював закон розвитку (руху) колективу: «Колектив повинен постійно рухатись вперед, досягати все нових і нових успіхів, чинити все більший і більший вплив на розвиток і особистісне формування своїх членів». Зупинка у розвитку колективу призводить до його ослаблення і розпаду. Колективна перспектива умова руху колективу – це віддалена у часі мета, що обумовлює прагнення і добровільну діяльність, в якій зацікавлена переважна більшість членів колективу. Характер перспективи залежить від індивідуальних психологічних і вікових особливостей учнів, колективних та індивідуальних інтересів і потреб. Аналіз учнівських перспектив дає педагогу вичерпану інформацію про внутрішній стан і настрій школярів, їх прагнення, інтереси, мрії,ціннісні орієнтири.
ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ
Вагомим фактором розвитку і досягнення зрілості колективу, а відповідно активізації участі, є формування суспільної думки. Під суспільною думкою слід розуміти ті домінуючі погляди, оцінки, які надаються в учнівському середовищі певним явищам і фактам колективного життя. Формувати і розвивати в колективі здорову суспільну думку можливо лише за умов добре налагодженої практичної діяльності учнів, власне кажучи-самої участі. Досить цікавим фактом є двостороння залежність між молодіжною участю та наявністю колективної думки:
- З одного боку, участь школярів у різноманітних формах самоврядування(колективній праці і творчості, прийнятті рішень, управлінні та спів управлінні) є необхідним ґрунтом і єдиним можливим середовищем для формування суспільної думки. Переживання з приводу успіху чи провалу, бажання отримати критику і здійснити критичну оцінку самостійно неодмінно супроводжують участь у спільній діяльності і, в той же час, утворюють «фундамент» суспільної думки.
- З іншого боку, суспільна думка є «лакмусовим папірцем» молодіжної участі: очевидна наявність в учнівському колективі суспільної думки є доказом причетності школярів до подій, з приводу яких вона формується. Враховуючи те, що суспільна думка в учнівському колективі є не просто спів падінням поглядів кількох людей, а народжене у колективному обговоренні консолідоване ставлення до подій і явищ, можна робити певні висновки щодо демократичності стосунків у колективі.
СТВОРЕННЯ СИТУАЦІЇ ЗМАГАННЯ
Часто використовується як метод активізації молодіжної участі в умовах школи, оскільки відповідає особливостям дитячої природи, а також є доступним дитині способом – шляхом співставлення – оцінити результати власної діяльності або ж діяльності колективу. Організація змагання вимагає чіткого формулювання мети і завдань (мотивація діяльності), встановлення певних правил і єдиних умов діяльності, очевидності і публічності результатів.
ОРІЄНТАЦІЯ НА ЗАЛУЧЕННЯ УСІХ УЧНІВ
Залучення усі учнів до різноманітної і змістовної спільної діяльності (позакласна робота, трудова, громадська та культурно-масова діяльність).Слід організовувати і стимулювати цю діяльність таким чином, щоб вона об’єднувала та згуртовувала учнів в дружний і працездатний колектив. Залучення учнів до шкільного самоврядування неодмінно має ефект, який Макаренко визначав як «ефект паралельної дії», коли виховна дія, спрямована на весь колектив, чинить вплив окремо на кожного з членів колективу; і навпаки – виховний вплив на окрему особистість у колективі розповсюджується на весь колектив.
ПЕДАГОГІЧНА ДОПОМОГА
Це не контроль в діяльності суб’єктів учнівського самоврядування. Даний принцип передбачає забезпечення реальних прав і обов’язків учасників самоврядування; цілеспрямоване навчання організаторів шкільного життя необхідним у цій справі уміння і навичкам, створення ситуацій спільного навчання педагогів та учнів, взнаємо навчання; увага до консолідованої думки чи рішення учнівського колективу, обов’язкова наявність реакції на будь-яку активність з боку учнів.
